С чого б то його почати...
Одне можу сказати точно - це були ЧУДОВІ вихідні.
Познайомилась з багатьма цікавими людьми. Причому майже всі вони мене, як виявилось, знають заочно :) Було б більше часу - так хотілося з усіма поспілкуватися. В мене вже не вперше складається таке враження, що найвідкритіші, найщиріші люди живуть у Львові.
Де мене за ті три дні тільки не носило! Дякую Антонію, якому всі три дні мого перебування довелося мене "терпіти" :)
Отже, де ж все таки я була:
Музей "Арсенал". Купа всілякої збруї з різних країн і епох, різноманітних пістолетів, пушок, шаблюк і т.д. Досить цікаво і пізнавально. Дивно, як з моїм "щастям" нічого з того не вистрілило :)
Виставка картин в галереї "Дзига". То щось таке було, що мій повний ліризму (порівняно з картинами) мозок не зміг повністю переварити. Шось в тому було "не моє".
Виставка фотографій "Коні" (не пам'ятаю, де). В принципі бачення фотографа досить своєрідне, але якось "не те". Я люблю коней, вони для мене завжди були величні, граціозні тварини. Те що було на фотах трохи не відповідало моєму сприйняттю. Що ж, як кажуть, "на вкус и цвет..."
Музей ідей. Експозиція "Клітка"... Це щось неймовірне. Місце, де звільняються думки і летять кудись далеко-далеко. Голова світла стає, починає переварювати інформацію трішки по іншому, я б навіть сказала, що в голові "посвіжішало" :)
Ну, ковзанку то взагалі я люблю. Тільки щось мені ніяк не вдається навчитись по-людськи їздити. Дуже слизько на тому льду, як не крути :) Декілька разів гепнула. Один раз добряче, рука до цих пір трохи болить, але то нічо - до весілля загоїться :D
Бардівський вечір... Після нього я була довольна-довольна і щаслива-щаслива... Нічо не буду писати про нього, бо дуже класно було. А я своїми словами можу тут все зіпсувати, бо шось не так напишу :)
Личаківське кладовище. Цікаво було побачити його, повністю занесеним снігом. Особливо якщо лізти тудою, кудою мене понесло :)
Вистава "Дама з камеліями". Досить цікавий матеріал. Непогана постановка. Хоча, як на мене, дуже багато "води" і дуже багато таких типових класичних театральних "штампів".
Продовженя вечору після вистави, як я б назвала "гітара з чаєм або чай з гітарою". :) Щиро було - невимушене базікання, всілякі пісеньки під гітару, чай і прогулянка додому нічним засніженим Львовом. :)
Ну і те, заради чого я приперлося до Львова - екзамен з майстерності актора у Кебів.... То шось. Таке треба бачити. Розказувати неможливо. Сильний курс. Справжні партнери на сцені. Справжні актори майбутнього. Просто талановиті люди.
Посиденьки після вистави. Цікаві люди, трішки, я б сказала, "загадковий" художній керівник. Сміх, веселощі, знову гітара :)
Вокзал. Оце саме сумне. Вперше я не могла дивитись у вікно, бо не хотіла "душити" в собі сльози. Зазвичай я плачу потім, як від'їду. А тут не могла стримати себе. Отаке.
Одне можу сказати точно - це були ЧУДОВІ вихідні.
Познайомилась з багатьма цікавими людьми. Причому майже всі вони мене, як виявилось, знають заочно :) Було б більше часу - так хотілося з усіма поспілкуватися. В мене вже не вперше складається таке враження, що найвідкритіші, найщиріші люди живуть у Львові.
Де мене за ті три дні тільки не носило! Дякую Антонію, якому всі три дні мого перебування довелося мене "терпіти" :)
Отже, де ж все таки я була:
Музей "Арсенал". Купа всілякої збруї з різних країн і епох, різноманітних пістолетів, пушок, шаблюк і т.д. Досить цікаво і пізнавально. Дивно, як з моїм "щастям" нічого з того не вистрілило :)
Виставка картин в галереї "Дзига". То щось таке було, що мій повний ліризму (порівняно з картинами) мозок не зміг повністю переварити. Шось в тому було "не моє".
Виставка фотографій "Коні" (не пам'ятаю, де). В принципі бачення фотографа досить своєрідне, але якось "не те". Я люблю коней, вони для мене завжди були величні, граціозні тварини. Те що було на фотах трохи не відповідало моєму сприйняттю. Що ж, як кажуть, "на вкус и цвет..."
Музей ідей. Експозиція "Клітка"... Це щось неймовірне. Місце, де звільняються думки і летять кудись далеко-далеко. Голова світла стає, починає переварювати інформацію трішки по іншому, я б навіть сказала, що в голові "посвіжішало" :)
Ну, ковзанку то взагалі я люблю. Тільки щось мені ніяк не вдається навчитись по-людськи їздити. Дуже слизько на тому льду, як не крути :) Декілька разів гепнула. Один раз добряче, рука до цих пір трохи болить, але то нічо - до весілля загоїться :D
Бардівський вечір... Після нього я була довольна-довольна і щаслива-щаслива... Нічо не буду писати про нього, бо дуже класно було. А я своїми словами можу тут все зіпсувати, бо шось не так напишу :)
Личаківське кладовище. Цікаво було побачити його, повністю занесеним снігом. Особливо якщо лізти тудою, кудою мене понесло :)
Вистава "Дама з камеліями". Досить цікавий матеріал. Непогана постановка. Хоча, як на мене, дуже багато "води" і дуже багато таких типових класичних театральних "штампів".
Продовженя вечору після вистави, як я б назвала "гітара з чаєм або чай з гітарою". :) Щиро було - невимушене базікання, всілякі пісеньки під гітару, чай і прогулянка додому нічним засніженим Львовом. :)
Ну і те, заради чого я приперлося до Львова - екзамен з майстерності актора у Кебів.... То шось. Таке треба бачити. Розказувати неможливо. Сильний курс. Справжні партнери на сцені. Справжні актори майбутнього. Просто талановиті люди.
Посиденьки після вистави. Цікаві люди, трішки, я б сказала, "загадковий" художній керівник. Сміх, веселощі, знову гітара :)
Вокзал. Оце саме сумне. Вперше я не могла дивитись у вікно, бо не хотіла "душити" в собі сльози. Зазвичай я плачу потім, як від'їду. А тут не могла стримати себе. Отаке.
