Цитата

"Ніхто не знає, що його чекає наступної хвилини. Але навіть за таких умов люди ідуть вперед"

(П. Коельо, "Бріда")

Цитата

"Що б поганого не трапилося, кохання допоможе це пережити. Що б хорошого не трапилося, без кохання воно нічого не варте."

("Кодекс Люцифера")

Вероника Тушнова. "Мне говорят..."

Мне говорят:

нету такой любви.
Мне говорят:
как все,
так и ты живи!
Больно многого хочешь,
нету людей таких.
Зря ты только морочишь
и себя и других!
Говорят: зря грустишь,
зря не ешь и не спишь,
не глупи!
Всё равно ведь уступишь,
так уж лучше сейчас
уступи!
...А она есть.
Есть.
Есть.
А она - здесь,
здесь,
здесь,
в сердце моём
тёплым живёт птенцом,
в жилах моих
жгучим течёт свинцом.
Это она - светом в моих глазах,
это она - солью в моих слезах,
зренье, слух мой,
грозная сила моя,
солнце моё,
горы мои, моря!
От забвенья - защита,
от лжи и неверья - броня...
Если её не будет,
не будет меня!
...А мне говорят:
нету такой любви.
Мне говорят:
как все,
так и ты живи!
А я никому души
не дам потушить.
А я и живу, как все
когда-нибудь
будут жить!

Снова про любовь

"Самое сложное вот в этом вот состоянии любви делать две самые простые вещи - есть и спать. По двум простым причинам - вот не спится и не лезет ничерта. И еще так при этом жалко свой организм - он же ни в чем не виноват. Влюбился-то я, а страдает-то он..."

(Гришковец. "Планета")

Шмітт. "Маленькі подружні злочини". Про свободу.

"Я лише чоловік, Лізо, а чоловіків характеризує те, що вони відмовляються від власної долі. Вони віддають перевагу свободі. Але що таке свобода, якщо вона ні до чого не веде? Свобода пуста, порожня, нестійка, свобода, яка нічого не вибирає, свобода нерішуча, свобода запобіжна. Чоловіки більше вигадують свободу, ніж користаються з неї, вони бережливо тримають її на етажерці замість того, щоб нею послуговуватися. Бо свобода не існує, якщо не користатися з неї. Чоловіки вглибині романтичні: вони живуть одним і розповідають собі щось зовсім інше. Вони дублюють своє життя іншим життям, секретним, бажаним, уявним, так ніби вони німі поети. У твоїх руках, тисячі разів щасливий, я тим не менше бачив себе хижаком, що полює на всіх жінок. У цій квартирі, навіть у той день, коли ми її купили, я завжди був готовий накивати п’ятами..."

Пісня...

Я непомітним буду поруч,

Щоб залишитися в тобі.

Зостанусь усмішкою в серці

Та цього не помітиш ти.

І у думках, і на обличчі

Не залишився навіть жаль.

Ти щастя більше не залишиш

І не повернеться печаль.

Приспів:

Борись за свою мрію,

Іди до кінця.

Тебе теплом зігріють

Ці спогади твого яскравого життя.

Тепер ти будеш десь далеко,

А розділяв колись лиш крок.

І в серці вже не одиноко -

Там місця вистачить на двох.

Я буду завжди пам'ятати

Маленьких рук твоїх тепло.

Тебе нікому не здолати

В твоїх очах лише добро.

(автор - Skinner)

Хорошо, что мы есть друг у друга :)

Еще совсем немного - и загорятся звезды, и выплывет месяц и поплывет, покачиваясь, над тихими осенними полями. Потом месяц заглянет в лес, постоит немного, зацепившись за верхушку самой высокой елки, и тут его увидят Ежик с Медвежонком.
- Как все-таки хорошо, что мы друг у друга есть! Ты только представь себе: меня нет, ты сидишь один и поговорить не с кем.
- А ты где?
- А меня нет.
- Так не бывает, - сказал Медвежонок.
- Я тоже так думаю, - сказал Ежик. - Но вдруг вот - меня совсем нет. Ты один. Ну что ты будешь делать?
- Пойду к тебе.
- Куда?
- Как - куда? Домой. Приду и скажу: "Ну что ж ты не пришел, Ежик?" А ты скажешь...
- Вот глупый! Что же я скажу, если меня нет?
- Если нет дома, значит, ты пошел ко мне. Прибегу домой. А-а, ты здесь! И начну...
- Что?
- Ругать!
- За что?
-Как за что? За то, что не сделал, как договорились.
- А как договорились?
- Откуда я знаю? Но ты должен быть или у меня, или у себя дома.
- Но меня же совсем нет. Понимаешь?
- Так вот же ты сидишь!
- Это я сейчас сижу, а если меня не будет совсем, где я буду?
- Или у меня, или у себя.
- Это, если я есть.
- Ну, да, - сказал Медвежонок.
- А если меня совсем нет?
-Тогда ты сидишь на реке и смотришь на месяц.
- И на реке нет.
- Тогда ты пошел куда-нибудь и еще не вернулся. Я побегу, обшарю весь лес и тебя найду!
- Ты все уже обшарил, - сказал Ежик. - И не нашел.
- Побегу в соседний лес!
- И там нет.
- Переверну все вверх дном, и ты отыщешься!
- Нет меня. Нигде нет.
- Тогда, тогда... Тогда я выбегу в поле, - сказал Медвежонок. - И закричу: "Е-е-е-жи-и-и-к!", и ты услышишь и закричишь: "Медвежоно-о-о-к!.." Вот.
- Нет, - сказал Ежик. - Меня ни капельки нет. Понимаешь?
- Что ты ко мне пристал? - рассердился Медвежонок. - Если тебя нет, то и меня нет. Понял?
- Нет, ты - есть; а вот меня - нет. Медвежонок замолчал и нахмурился.
- Ну, Медвежонок!..
Медвежонок не ответил. Он глядел, как месяц, поднявшись высоко над лесом, льет на них с Ежиком свой холодный свет.

Море....

ХОЧУ НА МОРЕ!!!!!!!!!!!

Туди, де ранішнє сонце зігріває ласкавим промінням, де хвилі несуться до берега і тихенько розбиваються біля ніг, де немає "цивілізації", де людям важливо, щоб ти залишався собою, а не тим, яким тебе хочуть бачити, туди......

Я - така, як є!

Я - така як є. З усіма недоліками і перевагами.

Я не схожа на модель, але це на краще - більша вірогідність того, що всіляки маньяки до мене не причепляться :)

Я не відношусь до категорії дівчат, для яких зламаний ніготь чи ненафарбоване обличчя зранку - катастрофа.

Я не люблю каблуки, хоч і маю маленький зріст.

Я люблю джинси, широкі футболки і штани - бо в них зручно ходити вдома.

Я не збираюсь півгодини, щоб вийти в магазин, що знаходиться через дорогу від дому.

Я люблю готувати, але лише для когось, бо для себе я готувати лінуюсь :)

Я не люблю прасувати.

Я люблю слухати одну пісню тижнями, якщо вона відповідає моєму настрою.

Я люблю співати зранку на кухні, готуючи сніданок, люблю співати в ванні і всюди, де можна співати.

Я сильно хочу поцілувати одну людину, але досі цього не зробила.

Я люблю своїх друзів, і не переймаюсь з приводу того, що майже всі вони - хлопці.

Я вірю в дружбу.

Я вірю в кохання.

Я не люблю бути замкненою, хоча часто ховаюсь в свою "ракушку".

Я люблю сонце і теплий дощ.

Я вірю в те, що зможу подарувати людині, яка цього справді цього захоче, себе справжню.

Я не люблю грати в житті.

Я люблю посмішки, обійми і поцілунки.

Я ніколи не буду ідеалом. Бо я завжди буду залишатися собою.

"На берегу Рио-Пьедра села я и заплакала" (Пауло Коельо). Цитати.

"Каждый из нас в тот или иной миг твердил, обливаясь слезами: «Эта любовь не стоит моих страданий». Мы страдаем оттого, что нам кажется, будто даем больше, чем получаем. Мы страдаем оттого, что наша любовь не признана, не узнана. Мы не смогли ввести собственные правила, вот и страдаем."

Читати корисно :)

Читаю книжку "На берегу Рио-Пьедра села я и заплакала" автор Пауло Коельо.

Прочитала поки половину, але цитат набралося багато. Пише про головне і важливе, пише те, що ми так часто приховуємо в собі.

Мені здається, що читати можна не раз.

Отже, наступний пост - цитати з книжки.

Цитата

"Если мужчина не любит женщину - это опасно. В конце концов, он размужчинивается..."

Гроза

А я боюся грози вночі на самоті. От і сиджу тут зараз перед монітором, одна в квартирі, бо всі, з ким можна поговорити по телефону чи хто міг би приїхати сплять. І не знаю, як заснути, бо воно все блискає, гримає і стукає у вікна. І свій страх пояснити не можу.

Бо просто вдень, чи сидячи на балконі, чи дивлячись за вікно, чи просто з кимось поруч я грози не боюсь. Я люблю дивитись на грозу з вікна з чашкою чогось гарячого. А вночі боюсь. Страшно. Невідомо чому.

Терміново розшукується хтось, хто зможе бути поруч в такі моменти. Або хоча б на зв'язку...

ХОЧУ в БЦ!

Отака куча мала фестивалила в БЦ 26 червня!

Весело було :)

Сумую за ними... Дуже-дуже...

Цитата

Чоловіки, в своїй більшості, як діти - їм іноді потрібно допомогти зробити перший крок...(с)

Сергій Бабкін.... Мене понесло....... :)

Все желания наши сбудутся обязательно, мне так кажется...

Улюблене...

Добралася до своїх виписок. Захотілося поділитися. Бо це ж незрівнянний Еріх Марія Ремарк і його "Три товариші"...

Вибране з пісень. Майже як думки.

Те, що люблю. Те, що співаю. Те, що в серці...

Glück, щастя, або чого в мене все не як у людей?

Давно не відчувала себе такою ЩАСЛИВОЮ...

Пам'яті тих страшних років...

Варварство
(Муса Джалиль)

Мильні бульбашки :)

Класно!
Іти по місту і пускати мильні бульбашки. Дивитись, як вони розлітаються за вітром. Як вони грають кольорами на сонці. Як вони лопаються, долітаючи до землі чи доторкаючись до одягу перехожих.
Які (згідно їхнього виразу обличчя) мабуть думають, що це якось трішки ненормально.
Але (я впевнена) - вони просто заздрять тому, що не можуть хоч на мить стати безтурботними і повернутися в дитинство! :)
Тепер я хочу пускати бульбашки з висоти Високого замку. То має бути весело :)

Колись я мала таке написати :)

Останнім часом почала сумувати.

Сумувати за людьми, яких мені дуже не вистачає, яких я дуже рідко бачу і рідко з ними спілкуюсь.

Не вистачає спілкування з ними, мовчання, прогулянок, базікання ні про що, не вистачає можливості трішки подуріти, розслабитись, поспівати дурні смішні пісні...

Сумую за смішним Кебчиком, за талановитою Іннулькою, за безтурботним Валючком, за цікавим і розумним Антонієм, за дивакуватим Мелманом, за наївною Коробочкою, за "хахалем" Сашкою, за життєрадісною Альонкою, за "безбашеними" Аоншо, Касторних і Катюшкою, за сонячним Сорванцом :)

Це люди, які принесли в моє життя багато нового, цікавого. Які наповнюють мене позитивними емоціями. Це люди, яких я люблю. І яких дуже не хочу втрачати.

ДЯКУЮ ВАМ, ТАКІ РІДНІ МЕНІ ЛЮДИ ЗА ТЕ, ЩО ВИ Є В МОЄМУ ЖИТТІ!!!

І хоч ми з вами рідко спілкуємось, бачимось, знаходимось на великій відстані один від одного, я все одно вас дуже люблю :)

Про дотик. Дивні думки вголос. :)

Чи хтось колись задумувався, що в житті людини значить дотик?
Я задумалась. Мені здалось це дуже важливим.

Театр має жити, а не існувати! (Крик душі)

"Диктатура - политическая власть, не ограниченная никакими законами и использующая любые средства для достижения своих целей."

"Диктатура (лат. dictatura) — форма правления, при которой вся полнота государственной власти принадлежит одному лицу — диктатору или одному классу.
В настоящее время диктатурой, как правило, именуют режим личной власти, не ограниченный нормами законодательства, не сдерживаемый какими-либо общественными или политическими институтами. Несмотря на то, что нередко в условиях диктатуры сохраняются отдельные демократические институты, их реальное влияние на политику сводится к минимуму. Как правило, функционирование диктаторского режима сопровождается репрессивными мерами против политических оппонентов и жестким ограничением личных свобод".

(За матеріалами Вікіпедії)

Отже, що хочеться сказати. Хочеться сказати всього багато і поганого.
Почну з того, що наш колектив, Народний аматорський театр пластичної драми "Театральна майстерня" не поїхав на фестиваль "Південні маски-2010", який відбудеться в місті Миколаєві з 10 по 15 квітня.

Веснонька :)

Нарешті! Весна повністю заволоділа містом!
Розтали кучугури снігу, льоду, зник бруд! Почала проростати травичка!
А саме головне - сонечко осяює своїм теплим промінням майже щодня!
Ось, чого мені не вистачало - теплого сонця!!!
Сонце для мене - як якийсь допінг, що надає мені сили, наснаги, хочеться любити, творити, спілкуватися!
В силу вступає мій улюблений жовтий колір!!!

Цитата :)

Когда кто-то тебя любит, то он произносит твоё имя по-особому. Ты просто знаешь, что твоё имя безопасно у него во рту. :)

В пошуках щастя :)

"- ну и кто же тебе нужен?
- чтоб меня любил"
(із розмови з мамою)

Нарешті мене "попустило" трохи від всяких нікому потрібних переживань. Іноді корисно посидіти в так званій "ракушці" і звільнитись від негативних думок.

Але ж весна не дає спокою і постійно навіює ті кляті думки про того самого "єдиного, неповторного і коханого" (про якого друг нещодавно мені заявив: "таких немає").

Я і сама розумію, що ідеальних людей нема. Тим паче я впевнена, що ідеал у кожного - свій. Але про це потім.

Цитата

Говори, что думаешь и думай, что говоришь. Следуй все этому правилу, проблем было бы меньше.

(из к/ф "Трасса 60")

Цитата :)

Господи, умоляю Тебя!
Дай мне Мудрости чтобы понимать мужчину,
Любви чтобы прощать его,
Терпения чтобы выносить все его выходки,
потому что, Господи, если я попрошу Силы, я его просто пришибу нафиг!!!

Новий віршик... Шось навіяло мене на лірику...

Безмежність. Небо.
Сонце. Щастя.
Звук тиші. Шепіт.
Подих твій.
Мовчання.
Серця стук. Ненастя.
Відлуння мрій - колись моїх...
А знаєш... Ні...
Чи знову - мабуть...
Я хочу жить.
На самоті...
Втомилась.
Ти мене не знайдеш....
А чи був ти -
Спитай у снів.

Цитата

"Давай ніколи не переставати закохуватись! Адже тоді в нас буде сенс жити далі..." :)

Творчість :)

Ось, нарешті!!!

Настав той час, коли в мене все горить, я відчуваю себе "в своїй тарілці", саме головне - Я ТВОРЮ!!!

ТВОЧІСТЬ - ЦЕ ЖИТТЯ!!!

Глюк. Материал из Абсурдопедии )))

Глюк (древняя народность, жившая на территории нынешней Украины) — метафизическая субстанция, или объект, реже — действие, имеющая свойство принимать вид чего угодно, в зависимости от чего она и является субстанцией/объектом/действием.

Общее описание

Каждый человек так или иначе наблюдает глюки всю свою жизнь. Есть множество трактатов на эту тему, приведу здесь самые важные аспекты Глюка — с ним ничего нельзя сделать, можно лишь подумать, что это с ним сделали, причём воздействие на образ Глюка осуществляется, как правило, точно таким же образом, каким осуществляется действие на объект, который изображает Глюк, хотя и встречаются такие случаи, когда воздействие имеет ослабленный/усиленный характер, отсутствует или имеет противоположное значение.
Наиболее благоприятной обстановкой для наблюдения глюков является убуханное/укуренное/уколотое состояние в компании таких же идиотов людей в аналогичном состоянии, хотя Глюк можно подхватить где угодно.

Виды Глюка

Глюк обыкновенный
Приходит как правило к одиноким людям, у которых кроме него больше ничего не осталось в жизни. Может изображать что-нибудь радостное.

Глюк зелёный
Приходит к человеку, предварительно хорошо курнувшему какой-нибудь конопли. Обычно имеет вид какого-нибудь зелёного чёртика, влетающего в окно.

Глюк массовый
Его можно увитеть в большой толпе - когда все сразу видят одинаковый глюк в одном и том же месте. Обычно он висит в небе, или стоит на сцене и издаёт душераздирающие звуки. Иногда такие глюки называют НЛО.

Если вы увидели Глюк
Если вы увидели глюк, но не хотели его видеть - не пугайтесь, это всего лишь глюк. Можете его попытаться потрогать, или погладить - он безобидный. Преодолейте ваше отвращение к глюкам и поймите, что этот глюк может стать вашим лучшим другом/подругой/домашним питомцем (ненужное вычеркнуть). Возьмите его на руки (поманите к себе, если он большой) и приручите - ведь это ваш личный глюк.

(по материалам http://absurdopedia.wikia.com/wiki/%D0%93%D0%BB%D1%8...)

С. Фролов. Теория галлюцинацй. Избранное :)

ТЕОРИЯ ГАЛЛЮЦИНАЦИЙ
Выдвинутая недавно теория галлюцинаций сильно повлияла на наше представление о Вселенной. Согласно ей, нашей Вселенной вообще не существует. Пожалуй, сильнее повлиять на наше представление о Вселенной уже невозможно. В дальнейшем галлюцинации будем называть глюками для краткости.
Не вдаваясь в детали алгебры глюков, сформулируем несколько теорем и определений. ОПР 1. Глюк - легко обнаружимый объект, зачастую ярко раскрашенный, совершающий всевозможные неестественные движения.
ОПР 2. Глюк, Клод - австрийский композитор (1714-1787). ОПР 3. Глюк - свойство Вселенной, неопределяемое.
ОПР 4. Глюк, не исчезающий при смене системы отсчета, называется массовым.

ТЕОРЕМА 1. Все "Реальные" тела являются глюками.
ДОКАЗАТЕЛЬСТВО. Действительно, реальные тела не исчезают при смене системы отсчета, следовательно, являются глюками. Таким образом, все во Вселенной - глюки, Вселенная составлена из глюков. Глюки не обязательно подчиняются законам природы. А поскольку наука, как мы только что выяснили, оперирует исключительно глюками, то в каждой науке должны существовать необъяснимые парадоксы, расхождения теории с действительностью, вызванные тем, что законы верны для материи, а мы их применяем к глюкам. И такие парадоксы действительно существуют, что и подтверждает теорию глюков.

Вопросы и комментарии
- По одному из Ваших определений, глюк - это легко обнаружимый объект... Я думаю, ни один программист с Вами не согласится.
- Я с собой соглашусь, а я программист! Таким образом, найд"тся хотя бы один программист, который со мной согласится.

- Является ли глюком музыка композитора Глюка?

- Мда-а-а... [Судя по интонации, в голове мелькают тени мыслей: "А мне казалось, я знал все о глюках... Придумают же такое... Лечиться надо!"]

- Она является мнимым глюком!!!

- Если двое людей в одной комнате видят одинаковый глюк, это один и тот же глюк, или это разные глюки?

- А у глюков есть количественные характеристики?
- Да - их много или мало.

Как много тех...

Как много тех, с кем можно говорить.
Как мало тех, с кем трепетно молчание.
Когда надежды тоненькая нить,
Меж нами, как простое пониманье.....

Как много тех, с кем можно горевать,
Вопросами подогревать сомненья.
Как мало тех, с кем можно узнавать -
Себя, как нашей жизни отраженье .....

Как много тех , с кем лучше бы молчать ,
Кому не проболтаться бы в печали .
Как мало тех, кому мы доверять
Могли бы то, что от себя скрывали .....

С кем силы мы душевные найдем,
Кому душой и сердцем слепо верим.
Кого мы непременно позовем,
Когда беда откроет наши двери.....

Как мало их, с кем можно - не мудря,
С кем мы печаль и радость пригубили.
Возможно, только им благодаря -
Мы этот мир, изменчивый, любили.....

Цитата...

...ты осознаёшь, что настоящее счастье там, где тебя понимают, в объятиях того, кто однажды назвал тебя Чудом...

Львів чекає на неї... :)

С чого б то його почати...

Одне можу сказати точно - це були ЧУДОВІ вихідні.

Познайомилась з багатьма цікавими людьми. Причому майже всі вони мене, як виявилось, знають заочно :) Було б більше часу - так хотілося з усіма поспілкуватися. В мене вже не вперше складається таке враження, що найвідкритіші, найщиріші люди живуть у Львові.

Де мене за ті три дні тільки не носило! Дякую Антонію, якому всі три дні мого перебування довелося мене "терпіти" :)

Отже, де ж все таки я була:

Музей "Арсенал". Купа всілякої збруї з різних країн і епох, різноманітних пістолетів, пушок, шаблюк і т.д. Досить цікаво і пізнавально. Дивно, як з моїм "щастям" нічого з того не вистрілило :)

Виставка картин в галереї "Дзига". То щось таке було, що мій повний ліризму (порівняно з картинами) мозок не зміг повністю переварити. Шось в тому було "не моє".

Виставка фотографій "Коні" (не пам'ятаю, де). В принципі бачення фотографа досить своєрідне, але якось "не те". Я люблю коней, вони для мене завжди були величні, граціозні тварини. Те що було на фотах трохи не відповідало моєму сприйняттю. Що ж, як кажуть, "на вкус и цвет..."

Музей ідей. Експозиція "Клітка"... Це щось неймовірне. Місце, де звільняються думки і летять кудись далеко-далеко. Голова світла стає, починає переварювати інформацію трішки по іншому, я б навіть сказала, що в голові "посвіжішало" :)

Ну, ковзанку то взагалі я люблю. Тільки щось мені ніяк не вдається навчитись по-людськи їздити. Дуже слизько на тому льду, як не крути :) Декілька разів гепнула. Один раз добряче, рука до цих пір трохи болить, але то нічо - до весілля загоїться :D

Бардівський вечір... Після нього я була довольна-довольна і щаслива-щаслива... Нічо не буду писати про нього, бо дуже класно було. А я своїми словами можу тут все зіпсувати, бо шось не так напишу :)

Личаківське кладовище. Цікаво було побачити його, повністю занесеним снігом. Особливо якщо лізти тудою, кудою мене понесло :)

Вистава "Дама з камеліями". Досить цікавий матеріал. Непогана постановка. Хоча, як на мене, дуже багато "води" і дуже багато таких типових класичних театральних "штампів".

Продовженя вечору після вистави, як я б назвала "гітара з чаєм або чай з гітарою". :) Щиро було - невимушене базікання, всілякі пісеньки під гітару, чай і прогулянка додому нічним засніженим Львовом. :)

Ну і те, заради чого я приперлося до Львова - екзамен з майстерності актора у Кебів.... То шось. Таке треба бачити. Розказувати неможливо. Сильний курс. Справжні партнери на сцені. Справжні актори майбутнього. Просто талановиті люди.

Посиденьки після вистави. Цікаві люди, трішки, я б сказала, "загадковий" художній керівник. Сміх, веселощі, знову гітара :)

Вокзал. Оце саме сумне. Вперше я не могла дивитись у вікно, бо не хотіла "душити" в собі сльози. Зазвичай я плачу потім, як від'їду. А тут не могла стримати себе. Отаке.

Мить...

То були дуже пізнавальні, "відпочивальні", щирі, дружні, веселі три дні у Львові.

Більше може напишу пізніше, бо в голові сумбур і каша :)

P.S. То завжди після поїздки до Львова в мене відбувається "прочистка" мозку, і від'їжджати звідти стає щоразу все важче і важче і писати про поїздку теж чомусь важко...

Па-па!!!

Е-ех!

Ось і закінчились мої два з половиною роки в універі. "Відмучилась" :)
Здала державний іспит сьогодні. Сказала універу "Бувай". Залишилось забрати диплом.
Такі якісь дивні відчуття.

Відчуваю себе дорослішою :)

Почала сьогодні ж новий етап мого життя - зареєструвалась на тестування.

Тепер впевненими кроками йду до поставленої мети!!!

УРА!!!!

Щось важливе для мене...

Їхала в маршрутці з Києва і трохи задумалась про частинку свого життя.

Здається, в моєму житті сталося шось таке, чого не повернути.

Чому я не послухала тоді близьких мені людей, а головне - свою підсвідомість і не спробувала?

Бо я була чомусь впевнена в досить дивних стосунках, хоч знала, що цю людину змінити не можна! Що все все одно буде так, як і є!

А в той час в моєму житті з'явилась інша людина. Можливо, я і звинувачу зараз себе в тому, в чому не винна (бо якщо вцілому казати, то нічого і не відбувалось). Але я образила людину. Як остання свиня.

А зараз і взагалі весь час (вже десь півроку пройшло) я сижу і думаю, що щось важливе втратила і дарма не зробила хоч один крок назустріч.

Переглянувши свої часом дурні погляди на життя, впевнилась, що треба було діяти як велить підсвідомість і серце.

Але, мабуть, запізно...

Мы видим...

Мы видим, как падают капли с небес,
Сливаясь с водой, набирают свой вес.
Никто не уйдет - так положено быть:
Построить корабль и вместе уплыть.
Когда разбиваются стены закона,
Пора возвести Божий храм из бетона.
Мы все – долгожители, хранители слов –
Нам дали тела и кучу мозгов,
Зачем это все для текущей волны?
Мы чем-то похожи? Мы в чем-то ровны?
Скорее, что так, ведь надо идти,
С природой за руку, ребенка найти,
Обнять, полюбить, подружится с водой –
Судьба не бывает простой ерундой.
Любимых, наш мир, не даст потерять,
Вот, что я, сегодня, вам смею сказать!

(Не знаю, кто автор)

То все про мене...

"неправильна - бо не людина))))))))))))))
тобі не від кого нічого не потрібно... ти не матеріалістка, так як більшість...
єдине шо для тебе важливо, щоб тебе сприймали такою якою як ти є, а не штампували з тебе ідеал, чи ше шось...ай... тобі не понять)))))"

(Текст без поправок і змін) :)

Я дышу, и значит - я люблю!

Когда вода Всемирного потопа
Вернулась вновь в границы берегов,
Из пены уходящего потока
На берег тихо выбралась Любовь -
И растворилась в воздухе до срока,
А срока было - сорок сороков...

И чудаки - еще такие есть -
Вдыхают полной грудью эту смесь,
И ни наград не ждут, ни наказанья, -
И, думая, что дышат просто так,
Они внезапно попадают в такт
Такого же - неровного - дыханья.

Я поля влюбленным постелю -
Пусть поют во сне и наяву!..
Я дышу, и значит - я люблю!
Я люблю, и значит - я живу!

И много будет странствий и скитаний:
Страна Любви - великая страна!
И с рыцарей своих - для испытаний -
Все строже станет спрашивать она:
Потребует разлук и расстояний,
Лишит покоя, отдыха и сна...

Но вспять безумцев не поворотить -
Они уже согласны заплатить:
Любой ценой - и жизнью бы рискнули, -
Чтобы не дать порвать, чтоб сохранить
Волшебную невидимую нить,
Которую меж ними протянули.

Я поля влюбленным постелю -
Пусть поют во сне и наяву!..
Я дышу, и значит - я люблю!
Я люблю, и значит - я живу!

Но многих захлебнувшихся любовью
Не докричишься - сколько не зови, -
Им счет ведут молва и пустословье,
Но этот счет замешан на крови.
А мы поставим свечи в изголовье
Погибших от невиданной любви...

И душам их дано бродить в цветах,
Их голосам дано сливаться в такт,
И вечностью дышать в одно дыханье,
И встретиться - со вздохом на устах -
На хрупких переправах и мостах,
На узких перекрестках мирозданья.

Свежий ветер избранных пьянил,
С ног сбивал, из мертвых воскрешал, -
Потому что если не любил -
Значит, и не жил, и не дышал!
(В. Висоцький)

Люблю тебя сейчас...

Люблю тебя сейчас, не тайно - напоказ.
Не "после" и не "до" в лучах твоих сгораю.
Навзрыд или смеясь, но я люблю сейчас,
А в прошлом - не хочу, а в будущем - не знаю.
В прошедшем "я любил" - печальнее могил,-
Все нежное во мне бескрылит и стреножит,
Хотя поэт поэтов говорил:
"Я вас любил, любовь еще, быть может..."

Так говорят о брошенном, отцветшем -
И в этом жалость есть и снисходительность,
Как к свергнутому с трона королю.
Есть в этом сожаленье об ушедшем
Стремленьи, где утеряна стремительность,
И как бы недоверье к "я люблю".

Люблю тебя теперь - без пятен, без потерь,
Мой век стоит сейчас - я вен не перережу!
Во время, в продолжение, теперь -
Я прошлым не дышу и будущим не брежу.
Приду и вброд, и вплавь к тебе - хоть обезглавь!-
С цепями на ногах и с гирями по пуду.

Ты только по ошибке не заставь,
Чтоб после "я люблю" добавил я "и буду".
Есть горечь в этом "буду", как ни странно,
Подделанная подпись, червоточина
И лаз для отступленья, про запас,
Бесцветный яд на самом дне стакана.
И словно настоящему пощечина, -
Сомненье в том, что "я люблю" сейчас.

Смотрю французский сон с обилием времен,
Где в будущем - не так, и в прошлом - по-другому.
К позорному столбу я пригвожден,
К барьеру вызван я - языковому.
Ах, разность в языках! Не положенье - крах!
Но выход мы вдвоем поищем - и обрящем.
Люблю тебя и в сложных временах -
И в будущем, и в прошлом настоящем!

(В. Висоцький)

Висоцький читав ці вірші Марині Владі вже в перший день їх знайомства. Коли він сказав, що давно її кохає...

Я, Владимир Высоцкий

Наступні декілька постів будуть присвячені виставі, на якій я була вчора: "Я, Владимир Высоцкий" за книжкою Марини Владі "Владимир или прерванный полет" в постановці Валерія Золотухіна.

Те, що запам'яталось найбільше.
Отже, першим буде монолог Висоцького з вистави "Пугачев" (театр на Таганці). Роль - Хлопуші. Автор - Сергій Єсенін.
Коли актор читав цей монолог (він свого часу "підміняв" Висоцького в цій виставі), в мене було враження, що я бачу самого Висоцького. Сильно, грізно, потужно...

"Сумасшедшая, бешеная кровавая муть!
Что ты? Смерть? Иль исцеленье калекам?
Проведите, проведите меня к нему,
Я хочу видеть этого человека.
Я три дня и три ночи искал ваш умёт,
Тучи с севера сыпались каменной грудой.
Слава ему! Пусть он даже не Петр!
Чернь его любит за буйство и удаль.
Я три дня и три ночи блуждал по тропам,
В солнце рыл глазами удачу,
Ветер волосы мои, как солому, трепал
И цепами дождя обмолачивал.
Но озлобленное сердце никогда не заблудится,
Эту голову с шеи сшибить нелегко,
Оренбургская заря красношерстной верблюдицей
Рассветное роняло мне в рот молоко.
И холодное корявое вымя сквозь тьму
Прижимал я, как хлеб, к истощённым векам.
Проведите, проведите меня к нему,
Я хочу видеть этого человека!"

Немного о...

Терпеть ненавижу, когда человек уходит из твоей жизни и даже хоть как-то не намекает на это. Ну вот бывает так - все хорошо и тут бац - и нет человека в твоей жизни. Причем он даже об этом не говорит. А зачем - зная, что есть могучий и великий интернет. Там можно все сказать одним статусом на странице Вконтакте или удалением фоток из личных альбомов "ненужного человека". На крайний случай можно написать сообщение.

Забыв о том, что есть нормальное человеческое общение, люди тупо уходят из твоей жизни. Причем из интернетной жизни! Потому что зачастую в нормальной жизни люди себе спокойнехонько общаются, гуляют вместе и как-то ни о чем плохом не задумываются.

Оказывается, теперь то, что реально человек думает о твоей "надобности присутствия" (о, загнула!) в его жизни, можно узнать только на странице Вконтакте. Обидно, товарищи. Забываем мы о самом прекрасном - ЧЕЛОВЕЧЕСКОМ ЖИВОМ общении.

Нельзя так. НЕЛЬЗЯ!!! Потому что мы теряем свою необходимось в общении, живом общении. Которая, зачастую потом выливается в агрессию и разговоры на тему "А почему меня никто не понимает?". Ведь тяжелее говорить человеку в глаза то, что спокойно можно написать в интернет-просторе.

Вот так вот!

Немного сумбурно но суть, думаю ясна.

P.S. Специально для одного такого товарища.

Можна переглянути...

Також раджу подивитись:

"Хатіко" - історія про вірного собаку. Я в кінці розплакалась

"Так. Ні. Мабуть"
Історія про те, як дівчина, яку головний герой вважав другом, виявилась коханням його життя. Легка комедія. Життєва історія з щасливим фіналом.

"Траса 60"
"Любое совпадение неизбежно. Иначе бы оно не исполнилось".
Кожен сам вирішує, як проживе своє життя. Дивитись варто. Не один раз

"Запах жінки" (1994 р)
Хочете подивитись геніальну гру геніального актора? Будь ласка! Ім'я Аль Пачіно говорить саме за себе.

"Чорна блискавка"
Легке для сприйняття кіно з спецефектами від Тимура Бекмамбетова. Варто дивитись на виконавців не головних ролей: Золотухіна, Єфремова, Гармаша.

"Тіні забутих предків" (С. Параджанов, 1964 р.)
Назва говорить сама за себе. Класика. Класику треба дивитись. Краще без російського перекладу :)

"Потанцюємо?", "Брудні танці"
Я фанат танців, тому ці фільми без коментарів :)

Про старі радянські кінофільми взагалі мовчу - то шедеври, які треба бачити хоча б раз в житті: "Любовь и голуби", "Москва слезам не верит", "Спротлото-82", "Человек-амфибия", "Ирония судьбы или С легким паром", "Бриллиантовая рука", "12 стульев" (з Мироновим), "Карнавальная ночь", "Служебный роман" та ін.

Для розрядки можна подивитись типові американські комедії: "Якщо свекруха - монстр", "Гола правда", "Мальчишник в Вегасе".

Мультяшки різні теж не завадять - посміятися і "впасти" в дитинство.

Щось може ще згадаю - напишу.

Може і мені щось порадять???

Елізабеттаун

Хоч і апатія, та про цей фільм не написати не можу. Дякую дуже своєму другу за те, що порекомендував подивитись цей фільм, та ще й знайшов час подивитись його зі мною. Бо я не дуже-то полюбляю кіно сама дивитись. Отже.

"Елізабеттаун"
В головних ролях: Орландо Блум і Кірстен Данст

Фрази фільму:
"А ты никогда не отправлялся в путешествие? только ты и музыка"

"Говори все, что думаешь, а то, что не думаешь можешь не говорить".

"У тебя есть ровно 5 минут, чтобы вкусить сладости своего бедственного положения. Осознай его... Насладись им... Забудь о нем..."

"Жизнь и смерть,смерть и жизнь идут прижавшись друг к другу....так плотно,что и не разорвёшь..!"

"Забыть меня невозможно, но и помнить обо мне нелегко."

"Хочешь стать понастоящему великим? Тогда найди в себе мужество ни в коем случае не сдаваться потерпев крах и пусть все удивляются почему ты улыбаешься. Вот в чем истинное величие."

"У тебя нет несчастливой одежды?... вот, например, это платье - мне в нем ни разу в жизни не повезло, но сегодня я его увидела и сказала: "дам тебе еще один шанс", и я не позволю, чтобы оно меня снова подвело."

"...но ты можешь не слушать меня,я ведь Клэр.."

"Он не дурак, он умнейший человек, который, думая о своем, забывает о всём прочем…"

"Неудача - это не более, чем отсутствие успеха. Неудача может постичь любого дурака, но фиаско, фиаско – это катастрофа необычайных размеров. Фиаско легко становится легендой, которую передают из уст в уста, и которая помогает людям чувствовать себя бодрее, потому что беда случилась не с ними."

"не вышло это, так выйдет что-то другое"

"Порой дорога впереди вымощена чем угодно, но только не добрыми намерениями..."

"Добро пожаловать на ежегодную встречу тех, кто прибыл сюда, чтобы встретиться!… Мы обязательно встретимся еще."

"- Я впервые такую встречаю!
- Потому что второй такой нет!"

"Я не забуду ни твоих губ, ни всего остального…"

"И оставь ради Бога попытки порвать со мной… Ты всю дорогу пытаешься порвать со мной, хотя по сути — мы не вместе. Мы же с тобой на замене. Помнишь?"

Можна без кінця цитувати цей фільм. Правдиво, відверто і про головне. Не знаю чому, але він мені дуже сподобався. Просто безмежно. Чудові актори, прекрасна гра, життєвий сценарій. Все це якось з'єдналось в одне і в результаті я побачила на екрані маленьке диво. На екрані було прожите життя кіношних героїв, а мені здалося, що деякі кадри просто зняті з мого життя.
Знову впевнилась, що кожна людина сама обирає, яку роль їй грати в своєму житті - головну, другого плану чи тільки "бути на заміні".

Дивитись бажано не наодинці, а з близькою по духу людиною, в теплій кімнаті, лежачи на підлозі, з чашкою чогось гарячого. Так фільм сприймається ще краще.

Дивитись можна не один раз.

Приємного перегляду!

О вечном...

"Любовь - это когда можешь всю ночь просидеть возле и, замирая от радости смотреть, как я сплю.
Любовь- это когда мой голос для тебя сексуальнее любой музыки и нежнее снежинок.
Любовь - это когда у меня от твоего взгляда вспыхивают щёки и пересыхают губы…
Любовь - это когда короткая разлука словно навсегда, а встреча даже та, которую ожидаешь с минуты на минуту, внезапна.
Любовь - это когда всё время тревожишься и обнимаешь даже во сне."

Н. Птушкина "Пизанская башня"

Цитата. Сказали, що про мене. Особливо останні три слова :)

"Мне нужен не тот, кто целыми днями будет говорить "люблю", а тот, кто однажды скажет:"...а ты мне такая и нужна...маленькая неуравновешенная психопатка" :)"

Моя странная философия

Мужчины... У них совершенно по другому работает все в мозгу, совершенно. Они НЕ придают значения тем вещам, о которых беспокоимся мы - им кажется, что мы забиваем голову ерундой и очень серьезно относятся к тому, что ерундой считаем мы.

Задача отношений - любых - это, пожалуй, найти здоровый баланс, золотую середину между двумя видами ерунды.

Люди, нашедшие эту свою третью ерунду, среднюю между двумя, женятся и рожают детей и живут долго и счастливо.

Знаете почему? У них нет другого выхода. Их только двое, одинаково относящихся к одной какой-то ерунде. Их просто никто больше не поймет, поэтому быть поодиночке для них опасно...

Якщо ти кохаєш настільки...

«Кохання зароджується в людині, але ніколи не закінчується в ній»
"Три товариші" (Еріх Марія Ремарк)

Якщо ти кохаєш людину настільки, що ця людина потрібна тобі, де б вона не була, на якій би відстані вона не знаходилась, з ким би не спілкувалась, які б захоплення в неї не були, про що б вона не думала, якими б мріями не жила...

Якщо ти кохаєш людину настільки, щоб прокидатися з нею щоранку, пити разом запашну каву, сміятися з незрозумілих іншим речей, базікати ні про що і просто мовчати, дивлячись один одному в очі...

Якщо ти кохаєш людину настільки, що відчуваєш в собі сили піклуватися про неї, берегти від можливих негараздів, витирати сльози з її щік...

Якщо ти кохаєш людину настільки, що знаєш, скільки цукру покласти їй в чай, які кінофільми вона дивиться, яку музику слухає, який колір вона любить, які читає книжки, як готує, які має хоббі...

Якщо ти кохаєш людину настільки, що знаєш, як світяться від щастя її очі, як вона сміється, як радіє життю, як вона любить танцювати на самоті і співати, коли ніхто не чує...

Якщо ти кохаєш людину настільки, що хочеш бути поруч навіть знаючи про всі недоліки...

Якщо ти кохаєш людину настільки, що кожен дотик руки, кожні обійми, кожен поцілунок, кожен погляд, кожне слово, кожна мить з нею викликають приємні, щоразу нові і дивні відчуття десь там, де сонячне сплетіння (кажуть, там душа) і серце починає битися частіше...

Якщо ти кохаєш людину настільки, що хочеш дивуватися її новим якостям характеру і маленьким загадкам...

Якщо ти кохаєш людину настільки, що хочеш ПРОСТО бути поруч....


НЕ МОВЧИ!!! Дай їй про це знати всіма можливими способами! Будь поруч! Не відступай! Не думай про те, що тобі можуть відмовити! Скажи! Покажи! Докажи! Будь щирим! Бо як сховаєш почуття, будеш "кусати лікті": а раптом ця людина могла бути поруч?

І тільки коли тобі ця людина скаже, що так само сильно кохає іншу, відпусти її... І...будь щасливим! Адже коли кохана людина щаслива, то це, мабуть, і є найбільше щастя...