Як же мене це дістало! На кожному кроці, в кожній соціальній мережі одне і те саме: "А ти говориш українською мовою?", "А ти патріот?" ну і тому подібне.
Ще більше дістають відеоролики, так би мовити "соціальна реклама" за українську мову. Так, деякі з них є досить непоганими. Але чому тоді більшість з них російською мовою???
Хочете говорити - говоріть, хочете пропагувати - будь ласка, але чому ж російською? Коли я, як споживач, дивлюся рекламу про певний продукт (наприклад, сир), то мені ж не показують зовсім не те, що рекламують (наприклад, ковбасу).
Тому дивлячись вищезазначені відеоролики у мене особисто виникає дуже неоднозначна думка, щось на зразок: "якщо українська мова така чудова, то чому вони розказують про неї російською мовою? Може в ній щось не так?"
Дуже не хочеться, щоб нас агітували говорити мовою країни, в якій ми живемо, мовою іншої країни, "залишкові явища" якої будуть переслідувати нас ще дуже довго. Дуже хочеться, щоб ми самі розуміли, чому ми маємо говорити тією мовою, яку так плекали наші предки. Особисто я прийшла до цього сама. Мені не потрібні були всілякі "реклами". Я просто спілкувалася з людьми, які з дитинства говорять рідною мовою. Мені стало соромно за те, що я досконало не знаю мови країни, в якій живу.
Ми вчимо безліч мов, а самі навряд чи навчимо когось української.
Одне тішить - з нинішньою владою майже всі раптом почали розмовляти рідною мовою.
Може навчимося.
Може перестанемо бути нацією, про яку Ліна Костенко написала: «Є обличчя нації. Не твоє, не моє, не чиєсь окреме. А портрет нації загалом, так як він склався у репетиціях світу. Та й у своїх власних очах. «Народ без честі, без поваги», словами поета. Є ж якась причина, що портрет саме такий.».
