Цитата

"Первое, что узнаешь в жизни - это то, что ты дурак. Последнее, что узнаешь, - это что ты все тот же дурак." (Р. Бредбери)

"Записки українського самашедшого." Цитати. Ч. 2

«Ми ж їх обираємо не тому, що хочемо обирати, а тому, що вони хочуть бути обраними.»

«Така наша посттоталітарна доля – говорити про дружбу на цвинтарях.»

«Нашим би діячам повчитися, чий мозок залубенів у формаліні радянської ідеології. Вони не здатні шанувати всіх полеглих. Вони вибірково – хто правильно поліг, хто неправильно. Хто за ту Україну, хто не за ту. Кровних своїх ворогів, нацистів, ладні простити, а карпатська наша трагічна герилья, свої ж українські хлопці, що боролися зразу проти двох нелюдських систем, для них вороги, націоналісти.»

«Взагалі мені здається, що усе наше життя – це чекання найгіршого і надія на краще. Поки що не збулась.»

«Коли факти розкидані у свідомості, то це лише факти. А коли їх звести до купи, це вже система.»

«Я вдивляюся у безодню, а вона в мене.»

«Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти її в очах.»

«Жінка втрачає на інтелекті лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.»

«Все, чого ми не знаємо, для нас атипове. Типове тільки людське божевілля, з яким людство множить наслідки своїх непрогнозованих дій.»

«Не-громадяни обирають не-громадян.»

«У Ватикані у святого Петра украли ключі від раю. Пекло, я так розумію, не замкнене.»

«Свобода, рівність і блядство! – такий парафраз охлократії. Естетика нуворишів. Диктат грошових мішків. Моральний ексгібіціонізм придурків. На цьому постане література нового часу. На цьому розквітне шоу-бізнес. На цьому нові покоління втрачатимуть сенс життя.»

«Я ж теж пронумерований. Ми всі пронумеровані. Оприходували нас, пронумерували, видали ідентифікаційний код. Довжелезну десятизначну цифру, а що вона ідентифікує? Реєстр фізичних осіб для податкової інспекції? А де наша людська ідентифікація? Національна? Культурна? Чи в епоху глобалізації вже не треба?»

«Відливають на все. На батька, на матір, на літературу, на історію. Сміються до гикавки над самим словом «патріотизм».

«Є обличчя нації. Не твоє, не моє, не чиєсь окреме. А портрет нації загалом, так як він склався у репетиціях світу. Та й у своїх власних очах. «Народ без честі, без поваги», словами поета. Є ж якась причина, що портрет саме такий.»

«Коли Україна поневолена, змучена, але бореться, то вона є. А коли вона ось така ніби вільна, ніби незалежна, а насправді невизначена, хистка, компромісна, то вона вже не спроможна бути.»

«Увійти у ворота пекла легше, ніж вийти звідти.»

«Пристрасть – це натхнення тіла, а кохання – це натхнення душі. Любов як функції гені талій залишимо приматам. Мені потрібен космос її очей.»

«Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів.»

«Не хочуть хлопці в армію. Ні Україну захищати, ні в Ірак нести демократію. Нічого не хочуть. Зникла мотивація, нема відчуття Батьківщини.»

«Горіховий наш інтелект. Вибираємо тих самих і тих самих, а потім жахаємось – що це за чудовиська у нас при владі? Та це ж сон нашого розуму їх і породив.»

«Сперечатися з нею марно. Вона фугас. Розмінувати її можна лише поцілунком.»

«А де ж наш український світ? Де в Україні наш український світ?!»

«Перемоги піднімають на дусі, поразки знікчемлюють.»

«Як можна украсти бивень у слона?! У нас можуть. У нас все можуть. У нас навіть Незалежність украли. Ми думали, що вона є, а її вже не було.»

«То там, то там глобус Воланда наливається вогнем і кров’ю.»

«Україна відчайдушно хотіла бути. І вона є.»

«Все одно за владу буде соромно, за будь-яку владу час від часу буває соромно. А от за Україну соромно вже не буде, і моє місце серед цих людей.»

«Мені треба, щоб вони, ставши владою, не зрадили цей Майдан. Бо це не їхня перемога, а наша. Може, вони припишуть її собі. Може, чиїсь волохаті руки спробують видерти цю сторінку. Але це вже Історія. Не з бромом, а з помаранчем. Сторінку можна видерти. Історію – ні. От і настав наш День Гніву. Лінію оборони тримають живі.»