Вчора в наше місто приїжджав гурт "Тартак". Це було бомбово!
Для мене цей гурт завжди асоціювався з великою сценою, площею/стадіоном/фестивальним простором. Тому коли ми дізналися, де буде концерт (а пізніше побачивши приміщення на власні очі), ми були, м'яко кажучи, здивовані. Просто уявіть собі звичайний невеличкий клуб (який позиціонує себе як арт-клуб), чоловік на 100-150...Уявили? От в таких умовах вони і виступали.
Було не дуже зручно, що зал не розчистили хоча би від найближчих до сцени столиків - місця для "двіжу" було малувато, а всі ж проекрасно розуміють, що "Тартак" сидячи слухати неможливо :)
Я чомусь вважала, що людей буде більше, оскільки пам'ятаю, як тисячі три людей гоцали під пісні гурту на фестивалі "Гніздо" в якомусь там році. Але, видно, факт платності входу зіграв свою роль (хоча вартість квитка була 60 грн, в день коцерту - 80 грн.). Але менше з тим.
Сам концерт був просто підривний. Я ніколи не бачила Положинського і його емоції так близько :) Вони грали дві з половиною години, незважаючи на поганий апарат (звук був просто....., респект їхньому звукорежисеру), перебої з тією ж апаратурою (одну пісню Сашкові довелося доспівувати під супровід барабанів), поломку мікрофона (в цей час музиканти дуже круто "поджемилися", як могли розважали публіку), неймовірну спеку в приміщенні і п'яних ідіотів.
Енергетика зашкалювала. Відрив - вдався, не дивлячись ні на що! Тартак - молодці! Після виступу в таких умовах можу сказати, що вони працюють на совість, для публіки, а не тільки заради вигоди. Бо за таких умов вони могли б спокійно піти зі сцени вже за півгодини, як роблять деякі (ІМХО).
