Щось важливе для мене...

Їхала в маршрутці з Києва і трохи задумалась про частинку свого життя.

Здається, в моєму житті сталося шось таке, чого не повернути.

Чому я не послухала тоді близьких мені людей, а головне - свою підсвідомість і не спробувала?

Бо я була чомусь впевнена в досить дивних стосунках, хоч знала, що цю людину змінити не можна! Що все все одно буде так, як і є!

А в той час в моєму житті з'явилась інша людина. Можливо, я і звинувачу зараз себе в тому, в чому не винна (бо якщо вцілому казати, то нічого і не відбувалось). Але я образила людину. Як остання свиня.

А зараз і взагалі весь час (вже десь півроку пройшло) я сижу і думаю, що щось важливе втратила і дарма не зробила хоч один крок назустріч.

Переглянувши свої часом дурні погляди на життя, впевнилась, що треба було діяти як велить підсвідомість і серце.

Але, мабуть, запізно...

Мы видим...

Мы видим, как падают капли с небес,
Сливаясь с водой, набирают свой вес.
Никто не уйдет - так положено быть:
Построить корабль и вместе уплыть.
Когда разбиваются стены закона,
Пора возвести Божий храм из бетона.
Мы все – долгожители, хранители слов –
Нам дали тела и кучу мозгов,
Зачем это все для текущей волны?
Мы чем-то похожи? Мы в чем-то ровны?
Скорее, что так, ведь надо идти,
С природой за руку, ребенка найти,
Обнять, полюбить, подружится с водой –
Судьба не бывает простой ерундой.
Любимых, наш мир, не даст потерять,
Вот, что я, сегодня, вам смею сказать!

(Не знаю, кто автор)

То все про мене...

"неправильна - бо не людина))))))))))))))
тобі не від кого нічого не потрібно... ти не матеріалістка, так як більшість...
єдине шо для тебе важливо, щоб тебе сприймали такою якою як ти є, а не штампували з тебе ідеал, чи ше шось...ай... тобі не понять)))))"

(Текст без поправок і змін) :)