Їхала в маршрутці з Києва і трохи задумалась про частинку свого життя.
Здається, в моєму житті сталося шось таке, чого не повернути.
Чому я не послухала тоді близьких мені людей, а головне - свою підсвідомість і не спробувала?
Бо я була чомусь впевнена в досить дивних стосунках, хоч знала, що цю людину змінити не можна! Що все все одно буде так, як і є!
А в той час в моєму житті з'явилась інша людина. Можливо, я і звинувачу зараз себе в тому, в чому не винна (бо якщо вцілому казати, то нічого і не відбувалось). Але я образила людину. Як остання свиня.
А зараз і взагалі весь час (вже десь півроку пройшло) я сижу і думаю, що щось важливе втратила і дарма не зробила хоч один крок назустріч.
Переглянувши свої часом дурні погляди на життя, впевнилась, що треба було діяти як велить підсвідомість і серце.
Але, мабуть, запізно...
Немає коментарів:
Дописати коментар