«Мужчина повинен чутися переможцем, тоді він цікавий для жінки. А я в основному перемагаю себе.»
«Ми хто? Ми статисти духовної пустелі. Ми гвинтики і шурупи віджилої системи, вона скрипить і розвалюється, продукти розпаду інтоксикують суспільство, і воно по інерції обирає тих самих. Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, - не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі.»
Триста років ходимо по колу. З чим прийшли у ХХ століття, з тим входимо і в ХХІ. І жах не в тому, що щось зміниться, - жах у тому, що все може залишитися так само.»
«Ступінь деградації цього суспільства ти не можеш зміряти, ти не термометр, - … - Заспокойся.»
«Справді, з поняттям честі у наших політиків дефіцит.»
«Коли держава говорить кийками, сперечатися з нею важко.»
«Я не катастрофіст. Я хотів би думати в хорошу сторону. Але, на жаль, не вона домінує в загальному балансі подій.»
Не в тому жах, що тепер жити важко, а в тому, що образливо. Я звик, щоб мене забороняли. Але я не звик, щоб мене ображали.»
«Почуваюся ехолотом у болоті. Ловлю сигнали зі світу, а вони дедалі глухіші й зловісніші.»
Мудрість мужчини – промовчати, коли говорять стихії.»
«І я раптом подумав: якщо українці ще здатні на День Гніву, то Україна буде. А якщо не здатні, то вже ні.»
«Жінка – інструмент, а я – прилад. Навіть найдосконаліший прилад поступається інструменту. Це як комп’ютер і скрипка. Як піаніно і агрегат.»
Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось взяли, а нащадкам вже не маємо чого передати.»
«Хочуть збудувати державу. Так державу ж треба будувати з підмурка, щоб кожен свою цеглинку поклав. А з того каміння, що за пазухою, держави не збудуєш.»
«Настала якось собача старість ідей. Ніхто нічого не хоче. Ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами.»
«Втім, жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.»
«Наївний ми народ, українці. Мріємо про свободу в умовах глобалізації. Випустили свою гривню з князями і поетами, коли вже не треба ні історії, ні поезії. Любимо свою Україну, яка ще не вмерла, боремося за свою мову, яка вже вмирає. Залежні від усіх і від усього, будуємо незалежну державу. Та все дбаємо про злагоду в суспільстві, про консенсус і компроміс.»
«Купідон стріляв не в геніталії, а в серце.»
«Очевидно, є люди, не талановиті до любові. І таких все більше.»
«Та ж українська мова, - … - Маєте свою державу – говоріть. З ким і за що ви боретесь, світу не зрозуміло.»
«Та ж держава. Це не та, про яку ви мріяли? То побудуйте ту.»
«Вам не подобається влада – оберіть собі іншу.»
«Дикі ми люди, нема в нас покуття, є інтер’єр, є побутова техніка, стелажі і картини, а іконку нема де поставити.»
«Та й в Україні свої мутації теж. Для чого їй, цікаво, була Незалежність? Для того, щоб потрапити у нову залежність, вже не лише від чужих падлюк, а й від своїх власних негідників?! Щоб дивитися безпорадно, як ті її розкрадають, компрометують в очах світу?»
«Живемо в дуже густому розчині хамства, скоро випадемо в кристал.»
«Любов – це така Камасутра, що сама тобі все підкаже. І не будеш думати, секс оральний чи не оральний, моральний чи не моральний. Людину кидає, вона віддається , вона бере. А не як поршень ходить в циліндрі.»
«…кажуть, кохання – хімічний коктейль у голові на пару років чи місяців. Втім, буває і хімічний коктейль. У мене в житті був. Вдаряло в голову і розламувало стегна. А кохання – це інше. Кохання вдаряє в душу.»
«Не з нашим розумом, осягнути, як виглядає Бог. Я тільки знаю, що Той, хто запустив моє серце, Той запустив і Всесвіт.»
«Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.»
«Я не знаю, до кого я звертаюсь. У нас є до кого звертатись лише тоді, коли тобі добре.»
«Я не знаю, чи є ще десь інша країна за кількість принижень на душу населення? Віддайте мені життя! Віддайте мені мою Батьківщину! Якщо я народився, значить на цій землі мені теж щось належить.»
«Ми бездомні у своєму дому, ми безпритульні у своїй країні.»
«Паніка взагалі – річ страшна. А глобальна тим більше.»
«Десять років державі, стільки депутатів і партій, патріотів і лідерів, а ні засад, ні цінностей, ні ідеології.»
«Кому тепер цікавий такий Ромео, - мало було у Вероні тьолок? Запав на якусь пискуху і віддав кінці.»
«Хто має право нам, людям, визначати мінімум?! Ті, що собі призначили максимум?!»
Продовження тут: http://innylkaglyk.blogspot.com/2011/10/2.html
