Ти тільки подивися ким ми стали,
Ми ті, ким нас в дитинстві налякали.
Відірвані від рук та навіжені.
Живі. Збентежені. Шалені.
В плейлисті грає тільки рок,
А в голові десь вітер свище,
ми ті, хто зважився на крок,
Що не веде до кладовища.
Не так, як ця нудна буденність,
Що всіх до гробу заганяє,
піди туди, візьми ось те,
зроби отак, знайди ось це"
Та ну, я краще вже загину,
Чим оберу інакшу долю,
З середини керує мною,
Оця жага, жага до волі.
(Наталія Попп)
