Відрив

Вчора в наше місто приїжджав гурт "Тартак". Це було бомбово!

Для мене цей гурт завжди асоціювався з великою сценою, площею/стадіоном/фестивальним простором. Тому коли ми дізналися, де буде концерт (а пізніше побачивши приміщення на власні очі), ми були, м'яко кажучи, здивовані. Просто уявіть собі звичайний невеличкий клуб (який позиціонує себе як арт-клуб), чоловік на 100-150...Уявили? От в таких умовах вони і виступали.

Було не дуже зручно, що зал не розчистили хоча би від найближчих  до сцени столиків - місця для "двіжу" було малувато, а всі ж проекрасно розуміють, що "Тартак" сидячи слухати неможливо :)

Я чомусь вважала, що людей буде більше, оскільки пам'ятаю, як тисячі три людей гоцали під пісні гурту на фестивалі "Гніздо" в якомусь там році. Але, видно, факт платності входу зіграв свою роль (хоча вартість квитка була 60 грн, в день коцерту - 80 грн.). Але менше з тим.

Сам концерт був просто підривний. Я ніколи не бачила Положинського і його емоції так близько :) Вони грали дві з половиною години, незважаючи на поганий апарат (звук був просто....., респект їхньому звукорежисеру), перебої з тією ж апаратурою (одну пісню Сашкові довелося доспівувати під супровід барабанів), поломку мікрофона (в цей час музиканти дуже круто "поджемилися", як могли розважали публіку), неймовірну спеку в приміщенні і п'яних ідіотів. 

Енергетика зашкалювала. Відрив - вдався, не дивлячись ні на що! Тартак - молодці! Після виступу в таких умовах можу сказати, що вони працюють на совість, для публіки, а не тільки заради вигоди. Бо за таких умов вони могли б спокійно піти зі сцени вже за півгодини, як роблять деякі (ІМХО).

Про автобусні тури

  Одразу скажу - я не дуже люблю "стадні" екскурсії, люблю "проникнутися" країною самостійно. Але оскільки за мінімум коштів я завжди хочу отримати максимум, то я вирішила з'їздити в автобусні тури по Європі, таким чином я за два такі тури побачила 9 країн. Детальніша інформація по турам буде пізніше. Зараз я хочу узагальнити деякі організаційні моменти, може вони комусь і допоможуть :)

Водійське

  Знаю дорогу як пішохід і як водій. Так от що хочеться сказати.

  Коли ще у мене прав не було і взагалі як пішохід я намагаюся проявляти повагу до водіїв - переходити по пішохідному переходу (а не в метрі від нього), на світлофорі або якщо й в недозволеному місці (хто ж цим не грішить), то швидко і коли машин близько немає. Бо здогадуюся, що мені зупинитися легше, ніж автомобілю, та і взагалі, життя моє мені дороге. Бо ідіотів-водіїв вистачає. І я думала, що я така не одна.

  Що ж відбувається, коли я за кермом? Таке враження, що добра половина людей - самогубці. Люди! Невже вам жити набридло? Яким би уважним не був водій, дуже важко передбачити, що ви вирішили перейти дорогу саме тут і саме зараз (зазвичай - чорт зна де, а не за правилами). Якщо вже переходите в недозволеному місці, то переходьте не кидаючись під колеса в надії на те, що водій зупиниться. Вже при швидкості 50-60 км/год. (в місті, на трасі і більше) різко загальмувати важко, тим паче, можна спровокувати аварію. А коли переходите по переходу, то йдіть по ньому, а не в двох метрах від нього, ще й обурюючись, що вас не пропускають і сигналять.

  Правила дорожнього руху написані не тільки для водіїв. Давайте будемо взаємно ввічливими на дорозі. І буде вам щастя. А не пиріжки з вишнями родичам.

Бюрократичні питання

   Сталася велика подія в моєму житті - я вийшла заміж. І, само собою, змінила прізвище. Ейфорія пройшла і я стикнулася з реаліями нашої бюрократичної держави. Виявляється, змінити прізвише - то ціла проблема. Та ще й викачка грошей. Отже, почну.

Счастье...

А счастье - это купить обои, иметь семью, запастись терпеньем.

А счастье - это на кухне двое, пьют чай и мажут на хлеб варенье.

А счастье - это не Рим и Куба, не куча шмоток, не развлечение.

А счастье - слишком родные губы, уютный домик и чай с печеньем. (с)

А жінка в світ приходить для любові...

А жінка в світ приходить для любові:

Любити ляльку доки ще мала 

Любити маму поки підросла 

А тільки–но, як ступить за поріг-

Любити небо і м‘який моріг,  

Дім батьківський і квіти чорноброві 

Бо жінка в світ приходить для любові. 

Росте вона, ростуть її роки,

Ростуть її і радості й надії 

І от приходять роки молодії  

По світу вже вона не йде – несеться! 

Уважно прислухається до серця 

Щоб в шумі літ і в шелесті дібров 

Почути, що прийшла її любов-

Ота любов, що перша і остання 

Такої ще ні в кого не було!  

І ти щаслива, в серці в тебе рай 

І відшумів весільний водограй. 

І попливли літа, літа, літа…. 

Усіх годуєш, хоч сама голодна 

І часом нерви стримати негодна 

Та будеш захищати, як в бою 

Оту сімейну каторгу свою.  

І попливли літа, літа, літа….. 

А що? Якби усе почати знов? 

Оце той борщ щоденний – це любов, 

Сорочка чисто випрана – любов 

І очі діточок ясні – любов. 

Все так було б, якби почати знов! 

Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ!

(Галина Гордасевич)

А Библия если - то только с автографом автора...

Если быть — то только самим собой,

Если жить — то жить только так, как нравится,

А если любить — то так, что б уйти c головой,

Одни пузырьки пускай от тебя останутся...

А если идти — то, как Цезарь, не зная преград,

А если бежать — то по крышам до самого неба,

А если вдруг друг — скажи ему прямо: "Брат..."

И раздели с ним последнюю корочку хлеба...

А если мечтать — то, как в детстве, до самых звезд,

А если лететь — то парить облаками над бездной. 

Что б жизнь — как какой-нибудь старый и глупый Вестерн,

Что б имя твое в округе знал каждый пёс...

А если грустить — то грустить просто так, ни о чем,

А если страдать — то изредка лишь ерундою,

А если вдруг дождь — не надо идти под плащом,

Пусть мир в одно целое вместе сольется с тобою...

А если вдруг слезы — то только от умиления,

А если вдруг смех — то мощнее, чем взрыв реактора,

А если вдруг вера, то вера без капли сомнения,

А Библия если — то только с автографом автора...

© Паша Броский

Давай о хорошем

Давай о хорошем. Ты любишь мультфильмы?

Ватрушки? Ходить босиком?

Валяться в сугробах? Звонить на мобильный

«Целую» шепнуть перед сном?

А реку, а звезды? А катер летящий

И пенный бурун за бортом?

А клочья тумана? А ягоды в чаще?

И чтоб заблудиться потом?

Охоту на уток? Ходить за грибами?

И щуку ловить в камышах?

Давай о хорошем. О лучшем. О самых

Простых и понятных вещах.

Про утренний кофе и дым сигареты

(Да, вредно, но так зашибись!).

Давай проболтаем с тобой до рассвета

Ты любишь? Ну вот, улыбнись.

А музыку Гайдна? А песни Земфиры?

Собакино пузо чесать?

Давай, приходи. Есть коробка зефира.

Ну, в общем, чего объяснять…

Депрессия, скука, поганая штука.

Но мы ей объявим войну.

Давай о хорошем. Простая наука —

Взлетать, если тянет ко дну.

(Автор неизвестен)