Мильні бульбашки :)

Класно!
Іти по місту і пускати мильні бульбашки. Дивитись, як вони розлітаються за вітром. Як вони грають кольорами на сонці. Як вони лопаються, долітаючи до землі чи доторкаючись до одягу перехожих.
Які (згідно їхнього виразу обличчя) мабуть думають, що це якось трішки ненормально.
Але (я впевнена) - вони просто заздрять тому, що не можуть хоч на мить стати безтурботними і повернутися в дитинство! :)
Тепер я хочу пускати бульбашки з висоти Високого замку. То має бути весело :)

Колись я мала таке написати :)

Останнім часом почала сумувати.

Сумувати за людьми, яких мені дуже не вистачає, яких я дуже рідко бачу і рідко з ними спілкуюсь.

Не вистачає спілкування з ними, мовчання, прогулянок, базікання ні про що, не вистачає можливості трішки подуріти, розслабитись, поспівати дурні смішні пісні...

Сумую за смішним Кебчиком, за талановитою Іннулькою, за безтурботним Валючком, за цікавим і розумним Антонієм, за дивакуватим Мелманом, за наївною Коробочкою, за "хахалем" Сашкою, за життєрадісною Альонкою, за "безбашеними" Аоншо, Касторних і Катюшкою, за сонячним Сорванцом :)

Це люди, які принесли в моє життя багато нового, цікавого. Які наповнюють мене позитивними емоціями. Це люди, яких я люблю. І яких дуже не хочу втрачати.

ДЯКУЮ ВАМ, ТАКІ РІДНІ МЕНІ ЛЮДИ ЗА ТЕ, ЩО ВИ Є В МОЄМУ ЖИТТІ!!!

І хоч ми з вами рідко спілкуємось, бачимось, знаходимось на великій відстані один від одного, я все одно вас дуже люблю :)