Колись я мала таке написати :)

Останнім часом почала сумувати.

Сумувати за людьми, яких мені дуже не вистачає, яких я дуже рідко бачу і рідко з ними спілкуюсь.

Не вистачає спілкування з ними, мовчання, прогулянок, базікання ні про що, не вистачає можливості трішки подуріти, розслабитись, поспівати дурні смішні пісні...

Сумую за смішним Кебчиком, за талановитою Іннулькою, за безтурботним Валючком, за цікавим і розумним Антонієм, за дивакуватим Мелманом, за наївною Коробочкою, за "хахалем" Сашкою, за життєрадісною Альонкою, за "безбашеними" Аоншо, Касторних і Катюшкою, за сонячним Сорванцом :)

Це люди, які принесли в моє життя багато нового, цікавого. Які наповнюють мене позитивними емоціями. Це люди, яких я люблю. І яких дуже не хочу втрачати.

ДЯКУЮ ВАМ, ТАКІ РІДНІ МЕНІ ЛЮДИ ЗА ТЕ, ЩО ВИ Є В МОЄМУ ЖИТТІ!!!

І хоч ми з вами рідко спілкуємось, бачимось, знаходимось на великій відстані один від одного, я все одно вас дуже люблю :)