Знаю дорогу як пішохід і як водій. Так от що хочеться сказати.
Коли ще у мене прав не було і взагалі як пішохід я намагаюся проявляти повагу до водіїв - переходити по пішохідному переходу (а не в метрі від нього), на світлофорі або якщо й в недозволеному місці (хто ж цим не грішить), то швидко і коли машин близько немає. Бо здогадуюся, що мені зупинитися легше, ніж автомобілю, та і взагалі, життя моє мені дороге. Бо ідіотів-водіїв вистачає. І я думала, що я така не одна.
Що ж відбувається, коли я за кермом? Таке враження, що добра половина людей - самогубці. Люди! Невже вам жити набридло? Яким би уважним не був водій, дуже важко передбачити, що ви вирішили перейти дорогу саме тут і саме зараз (зазвичай - чорт зна де, а не за правилами). Якщо вже переходите в недозволеному місці, то переходьте не кидаючись під колеса в надії на те, що водій зупиниться. Вже при швидкості 50-60 км/год. (в місті, на трасі і більше) різко загальмувати важко, тим паче, можна спровокувати аварію. А коли переходите по переходу, то йдіть по ньому, а не в двох метрах від нього, ще й обурюючись, що вас не пропускають і сигналять.
Правила дорожнього руху написані не тільки для водіїв. Давайте будемо взаємно ввічливими на дорозі. І буде вам щастя. А не пиріжки з вишнями родичам.
