Яке гірке, яке гірке вино...

Кохання, вірність - істини одвічні.

Створили їх іще до нас, давно.

А ми... Що ж ми? Лиш випадкові стрічні.

Яке гірке, яке гірке вино!

гірке..гірке..гіркішого немає,

мов кров уся просякнута вином,

коли в нас в голові душа палає, 

стаєш ти перед серцем лиш рабом. 

А треба пити. То хороший звичай.

Його створили теж для нас, давно...

За нашу зустріч! За прощання наше!

Яке гірке, яке гірке вино!

(Ліна Костенко)