Нарешті руки дійшли написати допис по подорожі в Емірати. Це наша з чоловіком весільна подорож (через півроку після весілля, щоправда). Тому ми вирішили, що в Єгипет чи Турцію можна і просто так злітати (враховуючи ціни і різні пропозиції), а от весільна подорож - це особливий випадок, і вибір зупинився саме на ОАЕ.
Не буду сильно вдаватися в якісь суто фінансові питання, єдине для розуміння напишу - 1 долар=3,65 дірхам. На момент поїздки це було десь 1 дірхам=2,25 грн.
Не буду сильно вдаватися в якісь суто фінансові питання, єдине для розуміння напишу - 1 долар=3,65 дірхам. На момент поїздки це було десь 1 дірхам=2,25 грн.
Допис буде змістовним, з фотографіями і поділений на декілька частин.
Для того, щоб громадянину України потрапити в Об'єднані Арабські Емірати, потрібна віза. Коштує вона 70 дол. з особи, її дають під гарантію туроператора, авіаперевізника чи готелю, в інакшому випадку (якщо оформлювати візу самостійно), вона коштує мінімум вдвічі більше.
Передивившись ціни на тури, пропоновані туристичними агентствами, я порахувала, що дешевше буде взяти авіаквитки самостійно, а готель вже забронювати через турагентство, щоб без проблем отримати візу (дякую нашому турагенту і вже хорошому знайомому за прекрасний вибір готелю і хорошу ціну).
Квитки на літак ми брали майже за чотири місяці, авіакомпанія МАУ, їхня пропозиція виявилася найдешевшою (не рахуючи WizzAir, але він прилітає в аеропорт, з якого поки невідомо як добиратися). Готель вибрали в Шарджі (це 20 км від Дубаю), на базі сніданків, сподобалося зручне розташування (в пішій доступності автовокзал, магазини, центральна набережна), шатл-баси в Дубаї і на пляж, басейн на території та багато інших пропозицій. Всього у нас вийшло 9 повних днів.
Вилітали ми ввечері, 21 січня о 19.40, приліт - вночі 22 січня, о 02.40 за місцевим часом (до київського плюс дві години).
Порівнюючи аеропорт Бориспіль і аеропорт Дубаю - це небо і земля. Тільки до паспортного контролю з літака ми йшли 40 хвилин! Масштаби вражають. Осбливо чергами на паспортному контролі. Там же літаки приземляються мінімум кожні п'ять хвилин. А скільки в тій черзі національностей - не перерахувати. І це тільки в одному терміналі з трьох.
На паспортному контролі перевіряють правильність оформлення візи, паспорт і сканують сітчатку ока. Все цивільно, серйозно, сучасно. Отримавши свій багаж ми направилися в сторону таксі, оскільки вночі громадський транспорт не їздить. Є так звані "зазивали", але на них не ведіться - є державна служба таксі, вони з однаковими дахами, у них є лічильник. Працюють в основному приїжджі - індуси, пакистанці, тайці...
Порівнюючи аеропорт Бориспіль і аеропорт Дубаю - це небо і земля. Тільки до паспортного контролю з літака ми йшли 40 хвилин! Масштаби вражають. Осбливо чергами на паспортному контролі. Там же літаки приземляються мінімум кожні п'ять хвилин. А скільки в тій черзі національностей - не перерахувати. І це тільки в одному терміналі з трьох.
На паспортному контролі перевіряють правильність оформлення візи, паспорт і сканують сітчатку ока. Все цивільно, серйозно, сучасно. Отримавши свій багаж ми направилися в сторону таксі, оскільки вночі громадський транспорт не їздить. Є так звані "зазивали", але на них не ведіться - є державна служба таксі, вони з однаковими дахами, у них є лічильник. Працюють в основному приїжджі - індуси, пакистанці, тайці...
Поки ми їхали до Шарджі, ми зрозуміли, що потрапили в цивілізовану, розвинену країну з шикарними дорогами. До готелю ми добралися буквально за 20 хвилин. Там нас швиденько поселили, і ми просто завалилися спати, оскільки вже була майже п'ята ранку. Готель:
Перший день ми вирішили присвятити ознайомленню з Шарджею і місцями біля готелю.
"Озброївшись" мапою міста, яку взяли в готелі, після сніданку ми пішли гуляти. Вирішили пройтися до пляжу, що знаходився в 30 хвилинах пішого ходу. Поки йшли ми зрозуміли, що Емірати - це місто для людей... на машинах) Тому що пішохідні дороги різко обриваються, переходів дуже мало і всі! їздять на машинах. Видно було, що ми туристи) Але нас не здолати і ми переходили там, де нам треба і там, де не дуже можна. По дорозі ми проходили урядові будівлі, житлові будинки, район, де явно живуть емігранти... Але всюди чисто! Охайно! Навіть є такий собі "секонд-хенд" (одяг туди збирають, потім, напевно, чимось обробляють і роздають нужденним):
І в країні, де немає прісної води, всюди зелень:
Прекрасні дороги і пішохідні доріжки! Ми дійшли до пляжу Lou-Lou beach, вхід на який безкоштовний. Пляж чистенький, прозора водичка Персидського заливу.... Правда така холодна, що купатися перехотілося)
І в країні, де немає прісної води, всюди зелень:
Прекрасні дороги і пішохідні доріжки! Ми дійшли до пляжу Lou-Lou beach, вхід на який безкоштовний. Пляж чистенький, прозора водичка Персидського заливу.... Правда така холодна, що купатися перехотілося)
Далі ми зайшли поїсти і пішли гуляти далі. Пройшлися до ринку (10 хв. від готелю), який в народі називають "паровозики".. Ну, на ринок, в нашому розумінні, він не дуже схожий) Все дуже чисто і організовано, всередині прохолодно. Кондиціонери там - це окрема розмова. Вони всюди, без легкої кофти не обійтися, навіть якщо надворі +30 в тіні.
Ще на цьому ринку нам намагалися продати адаптер до розетки за 20 дірхам, хоча реально вони коштують 10)
Пройшовши трохи далі, ми дійшли до автобусної станції, щоб вияснити куди, коли і за яку ціну відправляються автобуси. До Дубаю їздять двоповерхові автобуси, як в Лондоні)
Вже надвечір ми зайшли в супермаркет, де купили трохи продуктів, і пішли в готель пити чай і насолоджуватися краєвидами з вікна....
Наступного дня нас чекає поїздка по старим районам Дубаю....
Наступного дня нас чекає поїздка по старим районам Дубаю....
Немає коментарів:
Дописати коментар