"Life is good, Life is great, Life is unbelievable. Life is hard, Life is cruel, Life is so beautiful..."
Вчора одна людина сказала мені щось типу: "Наче звичайний будній день, а в тебе якісь емоції, неприродні для такого дня, звідки вони, навіщо, я починаю в таких випадках думати, що ти справді божевільна...". Неважливо, про яку ситуацію зараз йдеться, але ці слова змусили мене замислитися...
Ну і що, що день будній? Хіба ми маємо бачити тільки сірі кольори? Хіба ми тільки зрідка маємо жити на повну? Життя різнобарвне, безмежно цікаве, воно п'янить і манить своїми кольорами! А в руках людини так багато можливостей взяти пензля і розфарбувати своє життя за власним бажанням!
Але чомусь всі надають перевагу одному кольору. Адже так простіше. Неважко ж взяти одну фарбу і малювати нею до бескінечності. Так не виділяєшся з цієї сірої маси. Ніхто ж не думає, що ти трохи ненормальний.
Звичайно, якщо розфарбовувати все-все-все, то більш яскравими стають і емоції, почуття, переживання. Як позитивні, так і негативні. А негативні переносяться болючіше, бо вони ж не такі собі... сіренькі... А яскраві, сильні. Але ж позитиву все одно більше! І його настільки багато, що заради цього хочеться просто жити!!!
Хочеться жити заради яскравих почуттів, вражень, емоцій! Заради наповнення життя різними барвами!!!
І нехай про мене думають, що я трохи божевільна... Але я ЖИВУ!!!
Живу в такій дивній кольоровій філософії свого життя...
Немає коментарів:
Дописати коментар